Бошки Шишки сатива Шилка

Але, народ! Виии, шо вона така?

Слухайте, маю тему, але вчора випадла така неймовірна історія, шо розказати треба! Ви й самі знаєте, мене звуть Дімон, але всі нарікають мене Гепа. Так шо... гепішний репортаж на весь твій слух!

Отож, зустрів я одного свого сканованого товариша Макса, що він розказує, що знайшов нову закладку в нашому скверику. Він впав мене форсить наркосетики, шо якби я накурився, то мене відпустить. Я, як справжній наш Гепа, згодився, бо тільки в таких випадках можна в нас штырити на всю голову.

Пішли ми до скверика, де Макс показав мені цю закладку. Бачите, такі штуки завжди мають цікаве вигляд, а ця була особлива. Вона виглядала як мініатюрна пляшечка афганського пивка з дуже цікавим наповненням. Ми вирішили взяти товар на точці і перевірити цю нововведену закладку.

Та що я скажу, браття! Наче би я десять років скуфом не був! Ця закладка підтягла мене до іншого рівня накурювання, які зображають наші батальйони, аби трохи підціфрити ситуацію. Сиділи ми з Максом на лавці, кайфуючи від штыру найкращої якості.

На самому ділі, коли я курю марихуану, я відчуваю себе зовсім іншою людиною. Так, хто подумав би, що з цієї шкурки виросте жіночка? Але, чесно кажучи, я почав задумуватись про це. Думаю, в мене вже кайфу не вистачає, тому і хочеться змін. Я живу свободою, прокачую свій дрівник, але воно вже не так, як раніше. Так шо, гайда далі в цю історію!

Ось так я і почав фантазувати про своє нове життя у жіночому тілі. Але я не хочу бути просто звичайною жінкою, я хочу бути настільки крутою, шо всі мужчини будуть на мене дивитись з завистю. Я хочу мати стиль і харизму, бути вмілою в управлінні авто і прекрасно знаючи всі модні тренди.

Але, справедливо казати, я ще не знаю, як виглядатиму у жіночому образі. Про запахи, зачіски і макіяж мало хто задумується з-за меж своїх масок-скейтових. Щож, мені доведеться нанюхатись так само, як шляпуватимуся. Аромати будуть моїми новими знаряддями, а волосся - своєю родзинкою.

Всі розуміють, що дівчата деталі макіяжу знають набагато краще за нас. Якщо щось не так, то вони усе перероблять. Тому, щоб стати справжньою красунею, потрібно шукати гуру, якій можна довіряти. Тут мені на допомогу прийшли інтернет і мої друзі, що сидять тільки перед компами.

То, що я знайшов на цих сайтах, буде моїм першим заднім мостом в жіночий світ. Я зважився зареєструватись і задати всі свої питання, адже якщо когось цікавить моя мета, то тільки глузд знати все про школу макіяжу, стилістику чи стрижки, які не відповідають новим трендам.

Отже, це моя історія, що вона закінчиться, я не знаю. Але я вже бачу, як я стою на залізній дорозі, оглядаючи незнайомців в повному подиві, у своєму новому жіночому образі. Хоча, можливо, з новими друзями пройдемо цей шлях разом, навіть з куркою з руки. Хто знає, Дімон-Гепа став Ганною чи Юлею. Життя непередбачуване, нема шо сказати!

Значит так, детка, однажды иду я себе по улице, и видю, как местный нарик торгует бошками. Это был редкий экземпляр, ну я тут же проглотил слинг. Ладно, не буду возить мудачничать, мне прям доложили, что этот нарик – охранник в местном музее, где к ночи все устаканится, и никто не заметит, как я тайком проникну внутрь и отлакаю бошки, пока все они будут попоиться спиртом.

Взял я с собой кропаль – не много, чтобы покатать под кайфом, но достаточно, чтобы позволить себе продлить это эйфорическое состояние в атмосфере музея. Пожалуй, это будет одна из самых жестких ночей в моей жизни! Уже представил, как здорово будет пошпилиться среди добротных картин и статуй.

Слушай, а не забудь, дай так, чтобы я поперся перед входом в музей. Ну, детки, я проник внутрь. Мона уматывать так, что ни один конторский не обратит внимания на такую нашу вечернюю важность. Больше всего я боялся, что кто-нибудь заметит мои глаза, как у кота, именно когда я увидел себя в зеркальном стекле на входе.

Слушай, брат, куда я попал? Это какой-то огромный простор, где стоят всякие наши бабки и дедки. Охранник такой мудак, но я не придаю ему значения. Мне нужны бошки, чтобы пялиться на все знаковые картины и настоящих художников.

Я пробираюсь через залы, ощупываю стены, словно сумасшедший, ищу закладки, как невероятный новатор. И тут я нахожу их – картины знаменитых мастеров, которые ловят меня в свои сети, словно я мальчик зависимый от белого. Блядь, это так круто, как будто нахожусь на атасе. Понял, что это – прямо то, что я искал!

Я ищу пустой зал, чтобы спустить свою кропаль и ощущать весь взрыв кайфа, который меня волнует. И вот – зал, такой чистый, места красотища. Ну я так, пустил боинг в свою жилу, понимаешь, и вот – первые краски, которые меня окружают. На равнинах моего сознания начинает появляться все больше и больше красок, словно я главный наркоман.

Цвета смешались в сладком танце, и я не ведаю, сколько времени я провел в этом эйфорическом состоянии. Смеюсь, плачу, танцую с барабанщиком, и каждая картина меня вдохновляет на новые подвиги. Я летаю по залам, словно птица, забывая о реальности и погружаясь в мир красивых фантазий.

И тут, брат, я понимаю, что время прошло, и надо выбираться отсюда до рассвета. Но я не со временем – я свободен от него. Через выходные я выбираюсь из музея, чувствуя усталость после ночи потрясающего маразма в моей голове. Блядь, это было пиздец на всю голову, но я счастлив, потому что знаю теперь, что настоящее искусство – это моя наркота, словно попперс.